Бітум БНК 90 30

2. Правила приймання

2.1. Покрівельні нафтові бітуми приймають партіями. Партією вважається будь-яка кількість бітуму, однорідного за якісними показниками і супроводжується одним документом про якість.

2.2. Обсяг вибірок – за ГОСТ 2517.

2.3. Масову частку води виробник визначає періодично не рідше одного разу в 6 місяців.

Розчинність у толуолі або хлороформі і масову частку парафіну визначають періодично не рідше одного разу в 3 місяці.

При отриманні незадовільних результатів періодичних випробувань виробник перекладає випробування за цим показником на проектні до отримання позитивних результатів не менше ніж на трьох партіях.

(Змінена редакція, Зм. № 4).

2.4.При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б по одному показнику по ньому роблять повторні випробування знову відібраної проби від подвоєною вибірки.

Результати повторних випробувань поширюються на всю партію.

3. Методи випробувань

3.1. Проби покрівельного нафтового бітуму відбирають за ГОСТ 2517. Маса об'єднаної проби бітуму кожної марки – 0,5 кг.

(Змінена редакція, Зм. № 3).

4. Упаковка, маркування, транспортування та зберігання

4.1. Упаковка, маркування, транспортування та зберігання покрівельних бітумів за ГОСТ 1510. Допускається транспортування покривних бітумів в автоцистернах та бункерних піввагонах.

4.2. Бітуми нафтові покрівельні ставляться до 9-го класу транспортної небезпеки за ГОСТ 19433 (підклас 9.2, категорія 9.21, класифікаційний шифр 921).

(введено додатково, Розм. № 5).

5. Гарантії виробника

5.1. Виробник гарантує відповідність покрівельних нафтових бітумів вимогам цього еталону.

5.2. Гарантійний термін зберігання покрівельних нафтових бітумів – один рік з дня виготовлення.

5.1, 5.2. (Змінена редакція. Зм. №3).

6. Вимоги безпеки

6.1. Бітуми нафтові покрівельні є горючими речовинами з температурою спалаху не нижче 240 °С. Мінімальна температура самозаймання 300 °С за ГОСТ 12.1.044.

6.2. Нефтяные битумы являются малоопасными веществами и по степени воздействия на организм человека относятся к 4-му классу опасности по ГОСТ 12.1.007. Пары расплавленного битума оказывают умеренное раздражающее действие на кожу и слизистую глаз и верхних дыхательных путей. Кумулятивный эффект не выражен.

6.3. Предельно допустимая концентрация паров нефтяных битумов принята из алифатических углеводородов С1 - С10 (в пересчете на С) и составляет в воздухе рабочей зоны 300 мг/м3 согласно ГОСТ 12.1.005. Содержимое паров углеводородов в воздушной среде определяют хроматографическим методом.

6.4. Нефтяные битумы не образуют токсичных соединений в воздушной среде и сточных водах в присутствии других веществ или факторов.

6.5. Работающие с нефтяными битумами должны быть обеспечены средствами индивидуальной защиты согласно типовым отраслевым нормам выдачи спецодежды, спецобуви и других средств индивидуальной защиты: фильтрующими противогазами по ГОСТ 12.4.034*, костюмами по ГОСТ 12.4.111 и ГОСТ 12.4. .032, перчатками из ГОСТ 12.4.010 и защитными очками согласно ГОСТ 12.4.013**. Особых требований к личной гигиене не предъявляется.

6.6. При попадании разогретого нефтяного битума на открытые участки кожи его необходимо охладить под струей воды, снять битум с помощью вазелина и оказать пострадавшему помощь при термических ожогах.

6.7. Помещение, в котором производят работу с битумом, должно быть оборудовано приточно-вытяжной вентиляцией.

6.8. При возгорании небольших количеств битума гасить песком, кошмой или пенным огнетушителем. Развитые пожары тушить пеной струей.

6.9. Отходы производства битума – газы окисления – обезвреживают сжиганием в печи дожигания. Подробнее: